Візьмемо
до прикладу казку-притчу Емми Андієвської «Говорюща риба». Говорюща риба
народилася «серед табунів мовчазної риби у шанованих
риб'ячою громадою батьків».
Вона відрізнялася від решти, адже уміла говорити. З цим у її світі ніхто
змиритися не міг. Зрештою, її не змогла прийняти не лише риб’яча громада, а й
власна родина.
Життя надзвичайно розмаїте, люди не схожі одне на одного, і, щоб мирно співіснувати, нам треба миритися з цим розмаїттям, тобто бути терпимими, толерантними. Тому
ми, група «Журналісти», вважаємо, що дуже важливо і бути почутим, і самому чути
інших.
Можливо, хтось має іншу думку? Висловлюйтесь!
(До речі, якщо ви не читали твір, то прочитати його можна, натиснувши посилання: http://www.ji.lviv.ua/n35texts/andijevska.htm)
Немає коментарів:
Дописати коментар