Продовжуючи працювати з текстом твору Емми Андієвської  "Говорюща риба", ми робимо висновок, що автор розповідає про трагедію індивідуальності, яка не підозрює про свою непересічність. Дуже печально, що ніхто не підтримав говорющу рибу в її світі, лише в образі рибалки вона знайшла співрозмовника, якого так довго шукала. Але, на жаль, не на довго... 

            В контексті даної проблематики, пропонуємо вашій увазі поезію учениці нашої школи. Сподіваємося,  прочитавши її ви задумаєтесь, як зробили це ми!

Людяність

Деякі люди не  варті підтримки,

Та часто їм  помагають.

Буває ж, що гнешся додолу,

Як гілка вербинки,

Та й друзі тебе уникають…

Коли ти у відчаї тягнеш долоні –

Тебе всі обходять кутками.

Пролитії сльози твої солоні,

Й глибокії рани шматками.

Ніхто не спитає, чого ти самотній,

А може, когось і шукаєш,

   Але до цієї людської спільноти

 Довіри ніколи не маєш.

               Як добре, що деякі мають ще серце,

    І вміють його дарувати.

           Я хочу, щоб кожен у цьому світі

Вмів щиро усім співчувати!

                              Колеснік Юлія, 11 клас

Працюючи над проблемним питанням "Що важливіше: бути почутим чи чути інших?", ми натрапили на цікаве, як нам видається, відео під назвою "Самотність". Дякуємо авторам цього відеоролика! Пропонуємо й вам його переглянути

https://www.youtube.com/watch?v=AG7bHx97JLk

Що важливіше: бути почутим чи чути іншого?

У цьому світі для кожної людини важливо бути почутою, відчувати, що ти не сам у житті, що в тебе є підтримка. Особливо часто ця проблема виникає у людей неординарних, які відрізняються від мас. А найстрашніше, коли рідні та близькі не чують тебе, не підтримують, чи взагалі ігнорують. Важливо і самому не просто слухати іншого, а почути: дослухатись до потреб людини, її проблем.

Візьмемо до прикладу казку-притчу Емми Андієвської «Говорюща риба». Говорюща риба народилася «серед табунів мовчазної риби у шанованих риб'ячою громадою батьків». Вона відрізнялася від решти, адже уміла говорити. З цим у її світі ніхто змиритися не міг. Зрештою, її не змогла прийняти не лише риб’яча громада, а й власна родина.

Життя надзвичайно розмаїте, люди не схожі одне на одного, і, щоб мирно співіснувати, нам треба миритися з цим розмаїттям, тобто бути терпимими, толерантними. Тому ми, група «Журналісти», вважаємо, що дуже важливо і бути почутим, і самому чути інших.

Можливо, хтось має іншу думку? Висловлюйтесь!

(До речі, якщо ви не читали твір, то прочитати його можна, натиснувши посилання:  http://www.ji.lviv.ua/n35texts/andijevska.htm)